Без інвестицій, освіти та кадрів: знищення системи дипломування моряків б’є по морському бізнесу

Україна щорічно потребує величезних кредитів, які ми беремо з великими труднощами у МВФ та інших міжнародних фінансових інститутах. Також беремо дорогі гроші за допомогою залучення через державні облігації (ОВДП). Чому виникає потреба у цих кредитах? Тому що через відсутність прозорості у державі та захисту прав власності, інвестори до нас не йдуть, а, отже, відсутні й інвестиції у країну.

З іншого боку, ми маємо негативний торгівельний баланс, тобто імпортуємо більше, ніж експортуємо. Це пов’язано з тим, що на експорт йде дешева продукція з низькою доданою вартістю, в основному сировина. Україна не вкладає у виробництво. Наприклад, експортуємо пшеницю, а потім завозимо макарони з Італії виготовлені з нашої пшениці. Або експортуємо руду, а потім завозимо з Китаю верстати.

Одним із способів закриття діри, що утворюється у державі є гроші, які приходять від людей, які працюють за кордоном – так званих «заробітчан». Це приблизно 3 млн осіб, які працюють у Польщі, майже стільки ж у Росії. І звичайно ж, їх достатня кількість у Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Америці тощо. Не забуваємо про ту готівку, яка завозиться в країну, але не враховується. Таким чином, щороку до країни заходять більше 12 мільярдів доларів. І це тільки тих, що враховуються.

Ті українці, які не затребувані, які не мають підтримки з боку держави через високі тарифи або відсутність виробництва, їдуть. З цього багатомільйонного складу наших земляків, які працюють за кордоном, трохи більше 150 000 складають моряки. Зокрема, це ті люди, які раніше працювали у Чорноморському і Азовському (колись там було багато морських суден, доки не розграбували ще за часів Кравчука), а також у Дунайському пароплавстві. Люди, які пройшли навчання ще за часів Радянського Союзу у школах моряків, в морехідці, і які заробляють зараз чималі гроші за кордоном, працюючи по всьому світу. І за оцінками Інституту майбутнього, близько 7-8% всіх моряків у світі, це як раз наші – українці.

Ці 150 тисяч чоловік надсилають приблизно 2 мільярди доларів на рік, із загальних 12, що надходять в країну. Це моряки, у яких сім’я залишається в Україні, і які пересилають або привозять самі гроші додому після рейсів.

Чому зараз гостро виникла проблема, коли судновласники відмовляються від українських моряків?

В Україні є маса морських навчальних закладів, навчально-тренажерних центрів з підготовки моряків. Ці центри знаходяться у портових містах, таких як: Ізмаїл, Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь. Вся система освіти, що склалася ще при Радянському Союзі – люди, обладнання, навчальні класи – залишилися.

За останні роки значно погіршилося навчання наших моряків, а небезпека для їхнього життя збільшилася. Тому що падає якість освіти, яку вони отримують в Україні. Причини?

Навколо Укртрансбезпеки (а з серпня 2018 року – Морській Адміністрації) створилося угруповання, яке вирішило наживатися на системі освіти моряків. Все частіше стали з’являтися оголошення про те, що продаються документи моряка. Тобто без відповідного навчання можна купити документи, які дозволять моряку найматися на судна.

Морська Адміністрація проводить не передбачені законами України огляди навчальних центрів, які мають право на видачу документів морякам. Через це якісь центри з підготовки моряків проходять, а якісь – ні. Морська Адміністрація видала на сьогодні 4 компаніям такі дозволи у вигляді протоколів відповідності. Причому у цих навчальних центрів не завжди є необхідні викладачі та обладнання. Проте вони готові «співпрацювати» з Адміністрацією у збиранні грошей. Тобто сталася легалізації схеми з кешевої піраміді. І це сьогодні неабияк б’є по Україні.

Ті центри, котрі обладнані і мають викладачів, досвід навчання, але відмовляються співпрацювати за корупційними схемами, розробленими при Міністерстві інфраструктури та при Морській адміністрації, вони, на жаль, приречені на банкрутство, оскільки на сьогоднішній день позбавлені права навчати моряків.

Щоб такі центри не пропустити, багато не треба – знаходяться зачіпки, які не дозволяють цим центрам пройти «перевірки». Ті ж компанії, які все ж таки погоджуються на умови, за інформацією моряків, мають віддавати 35% свого доходу «потрібним людям».

Інтереси чотирьох «обраних» центрів лобіюються державними структурами. Якщо моряк має сертифікат, виданий не ними, то шансів скласти іспит він фактично немає.

Якщо говорити грошима, то виходимо на суму кешевих «зборів» у розмірі приблизно 20 мільйонів доларів на рік. Тобто, моряк приходить до структури одноденки, платить готівкою і отримує гарантію зі складання іспитів на документи моряка. Ось про цю гарантію, так звану «страховку», що становить сумарно 20 млн доларів на рік, і йдеться.

Що ж від цього втрачає країна?

Перша складова втрат стосується тих центрів з навчання та підготовки, які інвестували в обладнання та у кадри. Ці компанії відмовляються співпрацювати за корупційними схемами і залишаються без клієнтів – без моряків. Відповідно, відбувається банкрутство такого центру, обладнання згортається та їде до іншої країни, де таких схем немає. Це може бути Грузія, Молдова, Польща, Прибалтика та, на жаль, Росія.

Люди та висококласні фахівці морського транспорту в розпачі залишають країну, згортають обладнання. І тут згадаю ще раз про інвестиційну привабливість. Як про неї можна казати, якщо корупція знищує інвестиції, вже зроблені в країну? Хто ризикне прийти до нас з інвестиціями? Ніхто.

Друга складова втрат – втрата статусності документів наших моряків. На сьогоднішній день ми бачимо численні оголошення від судновласників: «Шукаємо моряків, але тільки не з України». Репутація наших документів уже відома.

Що відбувається з моряками, яких відмовляються брати на роботу судновласники? Більшість приймають рішення виїхати з країни. Це призведе (і вже призводить) до того, що ми прискореними темпами будемо втрачати українців, які відповідальні за закриття дірок у торговому балансі країни. Ми втрачаємо висококваліфікованих моряків з їхніми сім’ями. Україна залишиться ще й без моряків.

У ситуації відсутності мінімальних імунних функцій держави, а саме корумпованість правоохоронних органів, відбувається знищення системи навчання моряків України.

Що має статися?

По-перше, має нарешті почати працювати правоохоронна система. Тобто ті, хто відповідальні за збитки в країні, мають потрапляти до в’язниці, включаючи їхніх покровителів (найчастіше, це депутати, члени уряду, просто впливові бандити).

По-друге, необхідний тиск з боку громадськості. Це те, чим я зараз займаюся у своїй публікації.

Давайте називати прізвища, тиснути на органи влади, аби вона почала діяти. Потрібно врятувати систему освіти моряків. Врятувати для України.

2 думок про “Без інвестицій, освіти та кадрів: знищення системи дипломування моряків б’є по морському бізнесу”

  1. Что первично – наличие морского флота у страны, или же наличие в ней морских специалистов? В идеале все должно быть единовременно. Флота у нас практически нет. При этом считаю, что попытка спасти (освободить от коррупции) систему образования (дипломирования) моряков имеет место быть. Спасибо автору за неравнодушие, смелость и лучшие намерения.

  2. Абрамович Олександр (Каппітан далекого плавання) :

    Да, факти дуже відомі і як кажуть: “За державу боляче”. Залишається тільки сподіватися на прихід нової влади, а з ціеї чекати нічого, але безперечно потрібен як найширший розголос та колективні звернення, щоб “їм” нагадувати про нас.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *