Ілля Тихонов: Питання кадрів – це основа безпеки річкових перевезень

Внутрішні водні перевезення розвиваються. В останні роки доволі стрімко зростає кількість вантажів, що транспортуються річками України. Коли буде прийнятий і запрацює закон про «Внутрішній водний транспорт», над правками до якого сьогодні активно працює робоча група «Бізнес-Варти», то є всі шанси, що динаміка зростання значно покращиться. А більше перевезень – більше суден і більше рейсів. Чи готові сьогодні перевізники забезпечити безпеку цих перевезень? Які «підводні камені» є на цьому шляху? Про це розказав капітан з чималим досвідом (як річковим, так і морським), керівник робочої групи «Внутрішній водний транспорт» Ілля Тихонов.

Якщо розглядати вантажні перевезення річками України у розрізі безпеки, то я гадаю, що в першу чергу судновласники мають звернути увагу на питання кваліфікації екіпажів. Адже технічний стан суден, що також є важливим чинником, на сьогодні я б назвав задовільним. Можливо, десь пофарбовані деякі транспортні засоби не дуже якісно, але двигуни й кермо працюють, регістр дає дозвіл на вихід, тож все добре.

Але підготовка виключно річкових судноводіїв закінчилася доволі давно. З банальної причини: такі вузькокваліфіковані спеціалісти на сьогодні нікому не потрібні. А ті, хто мають диплом, що дозволяє працювати і на річці, і на морі – на річку йти не хочуть. На морі можна заробити значно більше. Скажімо, коли Одеська академія провела експеримент і протягом 10 років готувала спеціалістів для Дунаю, працювати на цій річці, наскільки я знаю, залишився лише один випускник!

Припускаю, що сьогодні середній вік судноводія чи капітана складає плюс-мінус 60 років. Потроху вони йдуть, і їм потрібна заміна. Якої сьогодні немає. Коли ми стикнулися з цією проблемою у 2009-10 рр., я домовився з Академією, вона зголосилася організувати навчальну групу, що я й запропонував судновласникам. Але група мала бути не меншою за 20 осіб. І навіть стільки бажаючих набрати не вдалося.

І про цю проблему сьогодні треба говорити вголос. Самі судновласники зацікавлені у її вирішенні. Особливо, якщо зростатимуть річкові перевезення, і збільшуватиметься кількість суден.

Добре, що останнім часом умови дещо змінилися. По-перше, Міністерство освіти вже дозволяє робити скорочені групи по 5-7 осіб. По-друге, зараз не потрібно готувати людину 4 роки, щоб вона стала бакалавром. З’явився новий прошарок – молодший бакалавр. Тобто за 2 роки можна підготувати спеціаліста, достатнього для річки. Тут немає необхідності вивчати усі морські конвенції, астрономію тощо. Є лише чисто практична складова. За 2 роки людина отримує диплом, рік-два набирається досвіду, далі посада зростає, доки не стане капітаном.

Тож, за бажання, проблему можна вирішити. І треба починати вирішувати, бо вона буде загострюватися. Жодному з судновласників не потрібні аварії. По-перше, це втрата іміджу компанії, а по-друге, суттєві грошові збитки. Особливо якщо судно затоне десь посередині фарватеру чи під час шлюзування. Не кажучи вже про життя та здоров’я людей.

І ще досвід показує, що якщо судновласники активно звертатимуть увагу на ситуацію з якістю персоналу, вони змушені будуть слідкувати за тим, аби оплата праці на річці була конкурентною. Відтак, закон «Про внутрішній водний транспорт», над яким ми зараз працюємо, і який покликаний дати поштовх розвитку річки, створити конкурентні, але комфортні умови ведення бізнесу для перевізників, опосередковано впливатиме й на безпеку перевезень. Адже так у перевізників з’явиться більше можливостей навчати та утримувати якісний персонал.

  1. Интересно а какой опыт капитаном имеет Илья Валентинович. В статье написано – немалый. Мои источники говорят – морского вообще никакого. Где правда?

    1. 02.1983-10.1994 моторист-матрос, третій помічник капітана, другий помічник капітана, старший помічник капітана суден закордонного плавання судноплавної компанії “Укррічфлот”
      11.1994-10.1997 капітан суден судноплавної компанії “Укррічфлот”
      10.1997-09.2001 капітан суден судноплавної компанії “Кримтрансгаз”

  2. Уважаемый Олег, Вы наверное вспоминаете времена лет 30-40 назад, когда развитие УДП было государственной программой. Это действительно было, но это уже прошлое. Но аналогичная проблема нехватки персонала на речных судах на Днепре уже сейчас существует и будет ещё более актуальной.

  3. Уважаемый Илья! Первое, я говорю о тех временах, когда у Украины был флот. Второе, я не обсуждал вопросы о том, что хватает или не хватает персонала. Суть, мною озвученного – нет ни необходимости, ни целесообразности, ни возможности регулировать вопросы с речными судоводителями именно получением высшего образования, а тем более – в виде “прошарка”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *