Новаторство правосуддя: як господарські суди зупиняють дію наказів Мінюсту

Як господарські суди забезпеченням у технічних позовах зупиняють дію наказів Міністерства юстиції, що спрямовані на протидію рейдерства, – новаторство українського правосуддя.

Інформаційними повідомленням про рейдерські атаки, захоплення бізнесу та власності, як і тисячами судових спорів та кримінальних проваджень у таких справах в Україні, мабуть, вже нікого не здивувати.

Реалії такі, що в обставинах існування правоохоронної та судової систем, а до них в додачу й Офісу протидії рейдерства, й ТСК з питань захисту інвесторів, середньостатичний український бізнесмен нездатний повноцінно захистити свій бізнес, власність й актив.

Головною проблемою чого є здебільшого інертність реакції держави у системі захисту постраждалого. Але трапляються й такі випадки, коли державні інститути виявляють неабияку ініціативу, вдаючись до справді креативних інструментів начебто попередження порушення закону.

З недавніх таких «ноу-хау» є винесення ухвал про забезпечення позовів шляхом зупинення дії наказів Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій, підписанню яких передує рішення Колегії цього ж Міністерства (Офісу протидії рейдерству).

Діяльність останньої спрямована на зупинення поглиблення рейдерства та швидкої реакції на першочергові дії у таких категоріях справ – незаконної перереєстрації корпоративних прав, майна, бізнесу тощо.

За результатами розгляду скарг Міністерство юстиції уповноважене видавати наказ про скасування незаконних реєстраційних дій і в такий спосіб сприяти відновленню порушених прав власників майна, підприємств, активів.

Проте такий стан речей, очевидно, не влаштовує тих, хто наважується посягати на чужу власність, які для цілей термінологічного визначення у цій статті будуть названі, як «опоненти по скарзі», хоч у площині «називай речі своїми іменами» таких осіб слід було б величати «рейдерами», але ж презумпція невинуватості.

З останнього з чим довелося стикнутися юристам практики захисту бізнесу та власності ГО «Бізнес-Варта» – очевидно неправосудні рішення суду, якими зупиняють дію наказів Офісу протидії рейдерству, про що йшлося вище.

Детально, як це працює, ілюструємо на прикладі двох ситуації.

Ситуація 1.
  • 1) колегія МЮУ видає наказ про скасування реєстраційних дій N
  • 2) опоненти по скарзі звертаються до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування такого наказу
  • 3) ОАСК ще до вирішення спору по суті, в якості забезпечення позову, зупиняє дію наказу МЮУ

! але недостатньо швидко, бо на дату винесення такої ухвали та отримання її МЮУ для виконання, останні вже виконали свій наказ про скасування реєстраційних дій N (пункт 1)!

  • 4) опоненти по скарзі, не опускаючи рук, звертаються до іншого суду – Господарського суду м. Києва із проханням вже зупинити дію реєстраційних записів МЮУ про скасування реєстраційних дій N

У підсумку в опонентів по скарзі є аж два судових рішення: про зупинення дії наказу МЮУ та про зупинення дії реєстраційних записів вже виконаного зупиненого наказу МЮУ.

Вигадливо, погодьтесь.

У якості доказів активні посилання на обидва «акти правосуддя» тут:

Ухвала ОАСК у справі №640/26706/20 від 10.11.2020 року 

Ухвала ГС м. Києва у справі №910/718/21 від 21.11.2021 року

Ситуація 2.
  • 1) колегія МЮУ видає наказ про скасування реєстраційних дій N
  • 2) опоненти по скарзі, нехтуючи законодавчими вимогами щодо судочинства та юрисдикції, звертаються до Господарському суду м. Києва із позовом про скасування такого наказу

! зауважте, не до суду адміністративного судочинства, юрисдикція якого власне поширюється на публічно-правові спори, в тому числі й щодо скасування актів суб’єктів владних повноважень, яким точно є МЮУ, як орган державної влади!

  • 3) Господарський суд м. Києва, із заплющеними очима, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу, у якому відсутня стаття 20, ще до вирішення спору по суті, в якості забезпечення позову, зупиняє дію наказу МЮУ і забороняє Міністерству виконувати його.

У якості доказів активне посилання на рішення суду тут: справа № № 910/4445/21, рішення від 22.03.2021 року.

У чому порушення?
  • По-перше, інститут забезпечення позову покликаний попередити істотне ускладнення чи унеможливлення у майбутньому виконання рішення суду, щоб забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Проте, в описаних ситуаціях ухвали про забезпечення позову є фактично вирішенням справи по суті ще до стадії дослідження обставин та доказів судом, що є грубим порушенням процесуальних норм законодавства України та призводить до дисбалансу сторін у судовому процесі.
  • По-друге, такого роду рішення суду є прямим втручанням у повноваження та дискрецію Міністерства юстиції України, дискредитацією головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, в тому числі, у сфері державної реєстрації.
  • По-третє, такого роду рішення суду йдуть у розрізі із основним правовим принципом –принципом верховенства права, відповідно до якого ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону.

У якості висновку залишається констатувати, що практика винесення схожих рішень суду, не лише ускладнює встановлення справедливості та відновлення законних прав та інтересів постраждалих від незаконних реєстраційних дій, а в цілому спотворює інститут судового захисту як такого.

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *