«Стосовно мого впливу на порти через мережу служб безпеки. Дійсно, є спеціально створені служби внутрішньої безпеки та підрозділи внутрішніх аудитів та розслідувань, що й виявляють факти подібні на ті, що я наводив відносно Risoil та порту Чорноморськ. Виявили факт зловживання службовими повноваженнями керівництвом порту, у змові із паном Шотою, в інтересах приватної компанії. Звісно, вони не хочуть, щоб таке відбувалося. Напевно, цікавіше, аби приймалися якісь кулуарні рішення в їхніх інтересах.
С) Ю.Ф.Лавренюк (заступник міністра інфраструктури України – «БВ»).
У порту Чорноморськ є тупе правило: бонування танкерів (встановлення огороджень з метою локалізації можливого розливу шкідливих речовин – «БВ»). Тупе і безглузде, оскільки там немає причальної стінки, а за умови розливу масло все одно потрапить під причал і течією знову в акваторію порту. Багато років тому ці роботи проводилися силами виключно портофлоту (ДП «Одеський морський торгівельний порт» – «БВ»). Потім це стало джерелом корупції для співробітників портофлоту. Вони штучно не ставили бони, а без цього неможливо було розпочати завантаження, вимагали 200-500 дол.
До теми: МОРСЬКА ГАЛУЗЬ: РЕВАНШ СИСТЕМИ, ЗРОСТАННЯ КОРУПЦІЇ ТА ТИСКУ НА БІЗНЕС
Портофлот використовував буксир та «найдорожчі» бони в світі, і для ДП ці операції були збитковими, як і зараз. Ми вирішили, що втрата часу на завантаження стане бонусом, якщо його виключити: придбали катер для встановлення бонів та самі бони (кращі та дешевші, ніж у портофлоту), підписали угоду з портом та почали самі виконувати ці роботи. В інших портах приватні компанії виконували та виконують ці роботи по сьогодні.
Коли Лавренюк став заступником міністра інфраструктури, то на галузь посипалися старі і нові схеми поборів. Однією з перших була УТБ/PSC. І ми вимагали у нього негайно припинити цю вакханалію. У відповідь Таріел Хаджишвілі почув погрози про фінансову розвідку США і про те, як вони будуть нас розслідувати. Буквально за кілька днів з’явився акт внутрішнього аудиту від кишенькового аудитора Нікіфорова, у якому було написано, що лише ДП може бонувати та необхідно розірвати угоду. Те, що для ДП це збитково, що це протирічить нормам закону, нікого не хвилювало. Це була дрібна помста від «великого» чиновника. Це все тривало два роки, і зараз Антимонопольний комітет України поставив жирну крапку, зобов’язав Асоціацію морських портів України укласти з нами угоду. Лавренюк це знає, АМПУ вже 5 місяців угоду не підписує. АМКУ має намір найближчим часом вчергове оштрафувати АМПУ за це.
Ось такі мої особисті «корумповані» інтереси. Але Лавренюк, дякуючи Будді, вивів мене на чисту воду )))