Мораторій
Я не голосував за його продовження у грудні минулого року, і позаминулого. Але знімати його не можна, адже ще не готові законодавчі умови для цього. Основне — не створено можливостей для українців стати повноцінними господарями на своїй землі. А загалом мораторій слід знімати якнайшвидше. Уже сім разів Рада голосувала за його продовження. Країна йде до ЄС, порушуючи права людей (не виконуючи рішення Європейського суду з прав людини). А це, на секундочку, стосується 7 млн українців-власників землі, з яких понад 1 млн осіб уже померли.Ми живемо в якомусь антилогічному задзеркаллі, яке самі ж створили для ринку, економіки та людей.
Перша антилогіка — село гине, немає рятунку. З одного боку, нарікаємо, що в селі все погано із зайнятістю, соціалкою, люди виїжджають, є дисбаланс у структурі виробництва між суб’єктами виробництва. А з іншого — всьоме продовжуємо земельний мораторій, що діє вже 17 років. Де логіка?
Друга — фермери не хочуть ринку землі. Запитуємо у них: «Ви за ринок землі?». 70% скаже, що ні. А якщо запитати їх: «А ви хочете передати в спадщину дітям ту землю, на якій 20 років працюєте?». Отримуємо відповідь «так». Тож як зрозуміти логіку українця, який працює на землі й не хоче нею володіти. Це просто нонсенс.
Третя антилогіка — ринку немає. Він існує у формі псевдоринку: землю купують і продають через корпоративні права, угоди емфітевзису, заставу землі під борги тощо.
Люди не розуміють, що далі за вивіскою «вільний ринок», тому й бояться його. Наприклад, фермери. Влада не працює з ними, і у результаті маємо негатив: у фермерів є страхи, пов’язані з відкриттям ринку. Їх є три:
- де взяти гроші, коли буде ринок;
- чи будуть однаковими для всіх конкурентні умови;
- як захистити свої права власності, щоб не «рейдернули».
Відповіді є, але їх потрібно доносити людям. Так, гроші на кредити можна взяти у ЄБРР, Світового банку під заставу землі. Всі ці організації уже давали згоду на подібне іпотечне кредитування. Слід також прийняти закон, який гарантує захист прав власників землі. Депутати цим займалися, але, на жаль, нам це поки що не вдалося.
Статистику ви усі знаєте: понад мільйон власників землі вже померли. Кожного року вмирає близько 80 тис. людей, власників паїв, які так і не скористалися своїм правом розпоряджатися землею. Інакше кажучи, ми поводимося, як люди, які бояться йти до лікаря, коли хворі. Втім, рано чи пізно доведеться іти, тобто – відкривати ринок. Затягувати далі не можна, бо втрачаємо українських громадян, не даючи їм шансу на майбутнє. Не розвиваємо економіку, порушуємо права людей тощо.
