Україна втрачає мільярди доларів від сірого ринку в галузі сільськогосподарського виробництва, сірих схем торгівлі та експорту сільськогосподарської продукції. Це не є секрет і вже багато років біля 40 відсотків земель сільскогосподарського призначення не декларується, а значить не декларується і нелігалізується з неї врожай та десятки міліонів тон проходять поза офіційною економікою.
Якщо чорна схема починається з незадекларованого виробництва, то далі все проходить в сіру схему до самого кінця, поки не пройде легалізація необхідна для проведення експортних операції.
Між тим, я ще багато років тому і неодноразово звертався із депутатським запитом до податкової з приводу прихованого та нелегального функціонування значної долі внутрішнього ринку та сірого експорту зерна на міліарди доларів! Поки віз і нині там.
Цікаво, що створена ТСК з цього приводу здебільшого розглядає матеріали щодо великих компаній-експортерів, але основні втрати та «основна гра» відбуваються на регіональному рівні, через регіональні та місцеві компанії, які прекрасно орієнтуються у місцевих реаліях, мають зв’язки з місцевими службами та чиновництвом. І починається усе не з продажу врожаю, а з реєстрації сільськогосподарської землі.
У нас 40% землі не задекларовано! Податки не платяться не тільки на землю, а і на зарплату робітникам, ПДВ з використаних для вироьницьва матеріалів, оплати оренди паїв і тд. Переваги «чорного виробника» перед легальним становлять від 200 доларів і більше зиску на кожному не задекларованому гектарі. Між тим, на ній вирощується урожай, який звісно також не декларується і продається за готівку , він продається, а з виручки не сплачується жодних податків. Часто це робиться через фірми-прокладки, які на момент виявлення схеми вже ліквідовуються, або запускаються «в космос».
Ще одна схема пограбування держави – це «продаж повітря» шляхом завищення обсягів вирощеного зерна. Нерідко фермери, зібравши 4-5 тон з гектару, декларують 7 або більше тон зернових. При експорті отримується відшкодування ПДВ за ці фізичні тони, але з виробництва яких нічого не сплачено. Під такі «бізнес-операції» існують цілі майданчики для виготовлення і оформлення документів від закупівлі аж до експортних декларацій і т.ін.
Висновок простий: хоча перевірки й дозволяють подеколи виявити сірі схеми, вони не в змозі повернути державі втрачені гроші. А відтак, – потрібно міняти законодавство, щоб забезпечити контроль не тільки і не стільки за продажем зерна, як розпочати з контролю за його виробництвом. Законопроект про мінімальне податкове навантаження має вирішити цю проблему, якщо він буде стосуватися всих і закриє ці «лазейки» і щоб не вийшло так, що будуть знову платити більше, хто працює легально, а той хто в тіні як не платив так і не буде платити.